Герасим Смотрицький Ключ Царства Небесного Критика
Герасим смотрицький Сагайдачний-конашевич. “Ключ царства небесного”. Читать тему: Герасим Данилович Смотрицький на сайте Лекция.Орг.
Герасим Смотрицький Ключ Царства Небесного Критика
Зміст. Життєпис. Мелетій Смотрицький народився у шляхетській сім'ї руського (українського) -полеміста, у містечку, тепер смт., або у м. Цієї ж області, чи в Острозі. Навчався в, потім (–, за підтримки князя Василя Костянтина Острозького) —. За інформацією надісланою до Риму у 1630 році його короткої біографії, закінчив «менші студії гуманістичні». Через занепокоєння батьків, родичів його релігійними переконаннями, отриманими під час навчання, був висланий навчатись до Німеччини — до шкіл протестантів.
За рапортом папського нунція у Варшаві А.Сантакроче — був виключений з Академії через.; слухав лекції у, Лейпцизькому, й Нюрнберзькому університетах як наставник (прецептор) молодого князя. Імовірно, за кордоном одержав учений ступінь доктора медицини.
У 1601 році мешкав у маєтку князів, де навчав молодих князів. Прізвище Соломирецький є серед записаних навчатись у Лейпцігу 1606 року. Близько року прибув до, де, ймовірно, викладав. Був діячем Віленського православного братства, за його дорученням виступав з полемічними творами. Під псевдонімом Теофіл Ортолог року надрукував свій видатний полемічний твір («Θринос»).
Приблизно в – викладав та в, був одним з перших її ректорів. У виходить його переклад «Євангелія учительного Калиста». У повернувся до, де в постригся в ченці під ім'ям Мелетій. Єв'ї біля вийшла друком його славнозвісна праця «Ґрамма́тіки Славе́нския пра́вилное Cv́нтаґма». Деякі біографи Смотрицького пишуть, що він у – роках склав лексикон (але жодних слідів словника не збереглося), раніше ( року) у опублікував граматику. Брав участь у написанні языка славенска», надрукованого року в Єв'ї.
Року висвячений на православного архієпископа полоцького, й мстиславського. Ведучи мову про відродження в слов'янському світі, висловлювався за принесення в православної вченості. Видав низку антиуніатських творів і налаштовував простолюд до переслідувань з'єдинених з Апостольським престолом у Римі. Саме з його діяльністю пов'язували загибель полоцького унійного архиєпископа. У зв'язку з останнім на початку року Смотрицький вирушив з у подорож на Схід (, ). Навесні року повернувся до розчарований побаченим занепадом Східної Церкви і перейшов до унійної Церкви. Влітку року перебував в Дермані як, що знаходився на території володінь князя, який був католиком.
6 липня 1627 року у маєтку Заславського в присутності київського унійного митрополита Йосифа Велямина Рутського склав визнання віри, написав листи до Папи Урбана VIII, кардинала О. Бандіні, Святої Канцелярії. 21—31 серпня 1627 року написав листа до патріарха Кирила Лукаріса з проханням детально пояснити Православну доктрину віри. Близько 8/18 вересня в Києві зустрівся, зокрема, з Іовом Борецьким і Петром Могилою. Перед Зеленими святами закінчив писати «Апологію».
Брав участь з метою переконати ієрархів у правоті унійної ідеї. Але 14/24 серпня під час служби в Києво-Печерській лаврі всі православні єпископи прокляли «Апологію» М. Смотрицького, рукопис порвали, розкидали. Аби уникнути переслідувань, він публічно погодився з цим, але, покинувши Київ, далі працював для поширення унійної ідеї.
5 червня 1631 року надав Мелетію Смотрицькому посаду (титул) ієраполітанського, який є під юрисдикцією Антіохійського Патріарха. Протягом – років видав кілька книжок, у яких обґрунтовував та аргументував свій учинок, агітував за справу церковного єднання, за скликання для примирення. Помер у році в селі (нині район Рівненської області); похований. За спогадами його сповідника — єзуїта Войцеха Кортицького — перед смертю попросив дати йому папську буллу, яку йому дали через 5 годин після смерті. Кілька днів були марні спроби багатьох забрати її назад з холодної руки; це зробив Йосиф Рутський. Мелетій Смотрицький використовував для написання своїх творів польську мову. Твори.
Θρηνος to iest Lament iedyney S. Powszechney apostolskiey Wschodniey Cerkwie — Wilno, 1610;. Apologia. — Львів, 1628 (за сприяння );. Αντιγραφη (Антиграфи) // Памятники полемической лит-ры, — СПб., 1903. — Кн. Библиотека, Т. 19); багатого мужа в Бозі велебного господина отця Леонтія Карповича, архімандрита общіа обителі при церкві Сошествія святого духа братства церковного Віленського православного гречеського // Пам'ятки братських шкіл в Україні. — К., 1988. Verificatia niewinności // АЮЗР. — Ч.
Лямент у світа убогих на жалостноє преставленіє святолюбивого а в обої добродітелі багатого мужа в Бозі велебного господина отця Леонтія Карповича, архімандрита общіа обителі при церкві Сошествія святого духа братства церковного Віленського православного гречеського // Пам'ятки братських шкіл на Україні. — К., 1988. Collected works of Meletij Smortyc'kyj / Harvard Library of Early Ukrainian Literature: Texts: Volume I. Cambridge (Massachusetts): Harvard University, 1987.
The Jevanhelije učytelnoje of Meletij Smotryc'kyj / Harvard Library of Early Ukrainian Literature: Texts: Volume II. Cambridge (Massachusetts): Harvard University, 1987. Примітки. Смотрицький Мелетій — С.
↑ Frick Dawid A. Smotrycki Maksym (Maksenty), imie zakonne Melecjusz (Meletij) (ok. 1577—1633) — S.
Грицай М., Микитась В., Шолом Ф. Давня українська література. — К.: Вища школа, 1978. — 416 с. — С. Горобець В. М. Українсько-російські контакти початку раннього Нового часу // Україна і Росія в історичній ретроспективі: нариси в 3-х томах / Інститут історії України НАН України. —: Наукова думка, 2004. — Т. Frick Dawid A. Smotrycki Maksym (Maksenty), imie zakonne Melecjusz (Meletij) (ok.
1577—1633) — S. Література.
Бабич Сергій. Творчість Мелетія Смотрицького у контексті раннього українського бароко. Монографія у надзаг.: Львівська медієвістика. — Вип.2 / За редакцією проф.
Богдани Криси. —: Свічадо, 2008. — 180. Тіло, душа і поділений світ: стереотипи раннього бароко у творчості Мелетія М.
Смотрицького та Кирила Транквіліона Ставровецького. Біля джерел українського бароко: Збірник наукових праць. — Львів, 2010. — С. Історія України в особах: IX—XVIII ст. — К.: Видавництво «Україна», 1993. — 396. Мелетій Смотрицький і українське духовно-культурне відродження кінця XVI — початку XVII ст. —, 2007. Острозька слов'яно-греко-латинська академія. — К., 1990.
І розвиток укр. Лінгвістики XVII — XIX ст. // Роль Києво-Могилянської академії в культурному єднанні слов'янських народів. — К., 1988. М., Литвинов В. Д., Стратій Я. Гуманістичні і реформаційні ідеї в Україні. — К., 1991. Смотрицький Мелетій // Політична енциклопедія.
Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. Голови) та ін.
– К.: Парламентське видавництво, 2011. – с.670.
Сас П. //: у 10 т. / редкол.: (голова) та ін.;. — К.:, 2012. — Т. 9: Прил — С. — С. 676—677. —. Соловій Мелетій М.
Мелетій Смотрицький як, ч. І-ІІ —, 1978.
Яременко П. Мелетій Смотрицький. Життя і творчість. — К., 1986;.
Frick Dawid A. Smotrycki Maksym (Maksenty), imie zakonne Melecjusz (Meletij) (ok. 1577—1633) //. — Warszawa — Kraków: Polska Akademia Nauk, Polska Akademia Umiejętności, 1999. — Tom XXXIХ/3, zeszyt 162. — S. (пол.).
Collekted Works of Meletij Smotryc'kyj / With an Introduction by David A. Frick // Harvard Library of Early Ukrainian Literature. — Vol. I. — CambridgeMass, 1987. — 805 р. (англ.). Короткий В. Творческий путь Мелетия Смотрицкого. — Минск, 1987. (рос.).
Прокошина Е. Мелетий Смотрицкий. — Минск, 1966. (рос.) Посилання. містять висловлювання, автором яких є:.
Герасим Смотрицький Зри сія знáменія княжáте слáвнаго, ѝх же съдръжи́ть дóм єго от в Ђка дáвнаго, И разум Ђй, яко не тунє, и не безъ причи́ны, о чом влáстн Ђѝ и шир Ђѝ пов Ђсть ти кто иный, Но яко достоѝн д Ђлатель своє́я заплáты, не щадя́ще здрáвія никоє́я утрáты, Кр Ђпко поб Ђждáл разли́чных съпостат пóлки и разгоня́л c короны драп Ђжныа вóлки. И єще мóжет, аще бог помóжет. Въоружен воѝн змія попрáв мужествéнно, копієм сего посрéд Ђ проньзе явествéнно, Яко древняго враждéбника челов Ђческаго рóда, понéже злóму з дóбрым не бывáєт згóда. Боди, в князєх избранныѝ, мьíсльнаго сопостáта, сего бо поб Ђждающим в Ђчная заплата. I иным подавáй сіє непоб Ђдимо оружіє, остр Ђйшеє меча обою́дуостра слóво божіє. Въ время рати потреба дбати. Втóрый воѝн хрáбростію пръвому подóбный, тóкмо оружієм отм Ђнен, и то посел грóбный, Меч бо обнажен в десни́цы им Ђа острый обою́ду, им же кр Ђпціѝ на враги пріемлють поб Ђду.
Отс Ђкай, Константине, мрак идолскіа лéсти, хóщет бо бог вс Ђм челов Ђком ся спáсти, И отгоня́й єретикóв полки умоврéдныя, пріидóша бо въ мир вóлки нещáдныя, Иже не свьíше щепи́тся, сіє скорени́тся. Въсія́ла зв Ђзда ясно от востóка, посл Ђдуя пръвой, възв Ђщéней от пророка, И приводить от Прьсиды трєх царей съ дары поклони́тися съ в Ђрóю цареви над цары. Твоя зв Ђзда нын Ђ тому же посл Ђдує царéви, хотя вс Ђх сътвори́ти жителя рáєви, И убываєт луна вéтхаго зав Ђта, сіяєт бо солнце неприступнаго св Ђта, В нем же ходя, не поткнéтся, но паче спасéтся.
Спасеніє Христово бог съд Ђя посред Ђ земля, на крест Ђ руц Ђ простр Ђ вс Ђ к себ Ђ пріємля́, На нéм же рукописáніє гр Ђх нáших растерзáв, из ветхаго челов Ђка нетл Ђнно новаго создав. И ты крестноє знáменіє не тунє носи́ши, вели́кому Константину им ся подоби́ши. Он бо на небеси сіє ви́д Ђв, поб Ђдил съпостáты, тьí же поб Ђждáй єрети́к и б Ђсов три стáты.
Крест бо похвáла царє́м, б Ђсом же незнóсный ярéм. Вели́коя глубины богослова, кня́же, съимéнный, да сподобить тя господь бог в Ђнець прія́ти нетлє́нный, Въ здравіи же телесн Ђм благообразно долгоденьствовáти, и въ царствіи небесном съ избранными рáдостно ликоствовáти, Яко вс Ђм по чину представил єси божественноє писáніє истиннаго бога и правды єго въ похвáлу и познáніє, Да вся́к читáяй благол Ђпно благодарить създáтеля и да не забывáєт достóйна мзды своєя д Ђлателя, Иже благую чáсть избирáєт, от него ся не отнимáєт. Всякого чина православный читателю, господу богу благодареніє въздаймо яко благодателю.
Сподобил убо нас, аще и напосл Ђдок л Ђтом, познати волю свою съ благим отв Ђтом. Въ се время люто и плача достойно ужасаєтся, сіє зря, сердце богобойно. Яких много съпостат, яких хищных волков, б Ђсовских наважденій, єретических полков. Бог же положи въ сердце благов Ђрна князя, да им явить нам душеспасны стєзя.
Восточныя церкве в русінском народ Ђ, єя же св Ђтлость сіяєт въ поганской незгод Ђ. Прозр Ђн бо єсть дом сей от бога вначал Ђ, о чом читай «До римлян» въ 99 зачал Ђ. Т Ђх и призва, их же предустави, а их же оправда, сих и прослави. Д Ђйствуєт бо бог, яко же сам в Ђсть, своѝм създанієм ум челов Ђч не съв Ђсть, Слово бо божіє ни в чом не м Ђнится, род правых въ всем благословится.
Слава и богатъство в дому єго не оскуд Ђєт, и по временных благах в Ђчных ся над Ђєт. От блаженна бо коренє благій прозябе плод, яко бо благословится от бога православный род.
Прежде бо Великій Владимер крещенієм просв Ђтил, всю землю рускую благоразумієм осв Ђтил, И слал послы избранны, да ув Ђдять яв Ђ, в коєй церкви уставы къ божієй слав Ђ, Зразум Ђють достойны сих посл Ђдовати и на л Ђта в Ђчный потомъству подати. Они, яко искусни, прил Ђжно внимали и, благоразумно, ув Ђд Ђвши, пославшему дали. Въсточныя церкве, яко дьневи начало, и д Ђйствы богоподобными изрядно сіяло. Западныя же церкве, яко начало нощи, и поразум Ђли древо по єго овощи.
Нын Ђ же Конъстанътин, Острозьскоє княжа, єго же бог сам избра, яко в Ђрна стража Праотець своих изволенію православныя в Ђры, в нем бо ся показали божественныя дары. Нам же преславно яви ся всемирная радость, всесв Ђтлых писаній неизглаголанная сладость.
Герасим Смотрицький Ключ Царства Небесного Аналіз
Владимер бо свой народ крещенієм просв Ђтил, Конъстанътин же благоразумія писанієм осв Ђтил. Тогда многобожіє упразнися идольскія лести, нын Ђ же славится божество єдіноя власти. Єрослав зиданієм церковным Кієв и Чернигов украси, Конъстанътин же єдіну съборную церков писанієм възвыси.
Болше о сем недоум Ђю, ниже дръзаю писати, ини бо о сем множає могуть и лучше сказати. Паче же польска кронникя и русскій л Ђтописець св Ђдительствують дом сей, яко поб Ђдоносець. Являшеся преславно от начала даже и до нын Ђ, видимых враг и невидимых низлагал гръдын Ђ. В Ђчный и всесилный боже всякоя благодати, своим милосердієм благоволи нам се дати, Да дом сей богатно благословится на многіє л Ђта, и да не оскуд Ђєт слава єго до скончанія св Ђта, В день же страшный одесную себе стати и зъ избранными радостный глас услышати. Сія предсловная сказанія и двострочноє съгласіє многогр Ђшным Герасимом Даниловичем съставлено б Ђ. ПЛЮТАРХУС Такіє нехай у тебе м Ђсце м Ђвають, Которыє не ради на все зезволяють, A которым мылша роскош, ниж цнота — Предъ такими кажи замикать ворота. Герасим Смотрицький Герасим Данилович Смотрицький народився на Поділлі (вірогідно в селі Смотричі біля Кам’янця-Подільського).
Був кам’янецьким міським писарем; можливо, підстаростою. Вже в Кам’янці набув слави освіченої людини, хоч сам про себе писав, що «училища николиже вид Ђх» (Архив Юго-Западной России.
Князь Костянтин Костянтинович Острозький запросив Герасима Смотрицького до свого родового гнізда — Острога, призначивши його підскарбієм. Невдовзі Герасим Смотрицький очолив острозьку школу — «академію», став її першим ректором і провідним діячем гуртка вчених, що зібрався навколо неї. Він взяв найактивнішу участь у підготовці до видання Острозької Біблії (Острог, 1580 — 1581), яку друкував Іван Федоров. Припускають, що помер Герасим Смотрицький у жовтні 1594 р. Педагог і вчений, «перший руський богослов», за визнанням сучасників (Архив Юго-Западной России. 56) письменник-полєміст, сатирик, майстер віршування, Г. Смотрицький був автором творів, із яких тільки частина дійшла до нашого часу.
З прозових його творів відомі передмова до острозької Біблії та два полемічні трактати — «Ключ царства небесного и нашеє християнскоє духовноє власти нерешимый узел» і «Каленъдар римски новы», видані однією книжкою в Острозі 1587 р. (з присвятою князю Олександрові Острозькому та з передмовою «До народов руских короткая а пилная предмовка»). «Зри сія знаменія княжате славнаго.». У кн.: Бібліа, сир Ђч Книги ветхаго и новаго зав Ђта, по языку словенску. Острог, 1580 — 1581, друкував І. Федоров, арк.
(див.: Ундольский, М., 1871, № 88; Каратаев, Спб., 1883, № 101; Свєнціцький, 1908, № 2; Зернова А. Начало книгопечатания в Москве и на Украине. М., 1947, № 27; Петров, Бирюк, Золотарь, Киев 1958 № 24; Быкова, Л., 1973, № 4; Максименко, Львів, 1975, № 185). Публікації: Буслаев Ф.
Историческая хрестоматия церковнославянского и древнерусского языков. 209 (уривок); Голубев 1872. 348 — 349, 373 — 374 (уривок); Перетц, т. 1, Спб., 1900,.
Подається за першодруком, ЦНБ АН УРСР. Отс Ђкай, Константине, мрак идолскиа лести. — звертання до Костянтина Острозького. И приводить от Прьсиды трєх царей съ дары. — мотив євангельської легенди, за якою зоря, що рухалась по небу, привела трьох перських царів до Віфлієма, щоб поклонитися і принести дари новонародженому Христу.Великому Константину им ся подобиши. — Автор уподібнює тут князя Костянтина Костянтиновича Острозького Константинові Великому (274 — 337) — римському імператорові, який почав підтримувати християн, за що християнська церква визнала його святим і рівноапостольним.
У зв’язку з цим у давній східнослов’янській книжності йому уподібнюють князя Володимира Святославича, котрий запровадив християнство на Русі. За легендою, Константин Великий побачив на небі знамення — хрест із написом «Hoc vince» («цим переможеш»). На цю обставину і натякає Г. «Всякого чина православный читателю.». У кн: Бібліа. Острог, 1580 — 1581, арк.
Попередню примітку. Публікації: С. Щеглова в кн.: Перетц В. Отчет об экскурсии семинария русской филологии в Житомир 21 — 26 октября 1910 года. 116 — 118 (за примірником острозької Біблії Волинського єпархіального давньосховища, № 189); Памятники литературной полемики православных южноруссов с протестантами и латино-униатами в Юго-Западной Руси за XVI и XVII стол.
— Архив Юго-Западной России. 57 — 58 Подається за першодруком, ЦНБ АН УРСР. «До римлян» въ 99 зачал Ђ. — Див.: Біблія, Новий завіт. «До римлян посланіє святого апостола Павла», глава VIII, зачало 99, вірші 31 — 33: «.аще бог по нас, кто на ны; иже убо своєго сына не пощад Ђ, но за нас вс Ђх предал есть его; како убо не и съ ним вся нам дарствует.». Конъстантин же богоблагоразумія писанієм осв Ђтил.
Константин же єдіну съборную церков писанієм възвыси. — Мається на увазі князь Костянтин Костянтинович Острозький, заходами и коштом якого готувалася до видання і друкувалася острозька Біблія, книжка, що мала «писанієм осв Ђтити» православних. У кн.: Ключ царства небесного и нашеє христианскоє духовноє власти нерушимый узел. Острог, 1587, арк. 5, ненум Це віршова кінцівка присвяти-передмови до Олександра Острозького, сина Костянтина Костянтиновича Острозького, яка передує трактатові Герасима Смотрицького. На сьогодні відомі три примірники цього видання: у ЦНБ АН УРСР; у ЛНБ АН УРСР; третій зберігався у Відні (див.: Ундольский, М., 1871, № 101; Каратаев, Спб., 1883, № 116; Петров, Бирюк. К., 1958, № 26; Луцик Р.
Про один рідкісний друк XVI сторіччя. — У зб.: Скарбниця знань. Львів, 1972,. 100 — 108; Максименко, Львів, 1975, № 186).
Публікації: Малышевский И. Александрийский патриарх Мелетий Пигас и его участие в делах русской церкви. К., 1872, Прил. III(VI), с 104; «Ключ царства небесного» — западнорусское полемическое сочинение, 1587 г.
— Архив Юго-Западной России. 235; Перетц, т. 1, Спб., 1900,. У вірші обігрується одна з апофегм (афористичних сентенцій) Плутарха. Подається за першодруком, ЦНБ АН УРСР, ЛНБ АН УРСР.
Острозька біблія. Сторінка з віршем Герасима Смотрицького «Зри сія знаменія княжате славнаго.». Також: Переклав В.