Українська Діаспора В Канаді Реферат
Українська церква у Канаді. Українська церква. Церкви в Канаді. Українська діаспора'.
- Українська діаспора - реферат. Українська діаспора є. Усього в Канаді приблизно 6.
- Українська діаспора являє собою. Численні українські діаспори є в Польщі, Канаді.
- Українська діаспора. Що масова еміграція з українських земель.
Детальна інформація про роботу. Витяг з роботи Українська діаспора Західноукраїнська діаспора Українські є однією з найчисельніших національних діаспор у багатьох країнах Америки і Європи. З відомих причин економічні й культурні зв’язки зарубіжних українців з країною свого походження упродовж останніх десятиріч фактично припинились. Хоча за останні роки спостерігається зворотна тенденція. Відомо, що масова еміграція з українських земель в західні країни має більш як столітню історію.
США У США живе близько 1,2 млн. Українців і осіб українського походження. За чисельністю вони тут займають друге місце серед слов’янського населення (після поляків). Найбільша кількість українців зосереджена в північно-східних промислових штатах — Пенсільванії, Нью-Йорку та Нью-Джерсі.
Значна кількість американських українців зосереджена також у штатах Массачусетс, Коннектикут, Огайо, Іллінойс, Мічиган, Мінне сота, Північна Дакота. Перші українців з’явились у Північній Америці ще в 17−18 ст. Відомо, що у Громадянській війні брав участь генерал Василь Турчин — особистий друг президента А. З Києва прибув сюди Андрій Гончаренко, який видав газету «Аляска Геральд». Його вважали одним з перших українських емігрантів у США. Масово ж українські емігранти почали селитися в США з 1876 р. Переважно це були вихідці з закарпатської та галицької Лемківщини і займалия вони сільським господарством.
У 90-х роках 19 ст. Відбувалась інтенсивна еміграція зі Східної Галичини, Північної Буковини і Закарпаття.
До першої світової війни в США переїхало близько 0,5 млн. Жителів Австро-Угорської частини України.
Українська Діаспора В Канаді Реферат
Одним з перших українських переселенців з України, які в США одержали землю і почали займатися сільським господарством, були протестанти із східних районів України, які втекли від релігійних переслідувань. Вони осіли в штаті Вірджинії (1892 р.), пізніше (1898 р.) — в Північній Дакоті. Згодом і в штаті Північна Дакота всі вони створили село, назване «Україною». У штаті Пенсільванія була збудована перша українська церква. У 20-х роках у США почали виникати перші організації, що об'єднували українців.
У США створили громадянські організації, які надають матеріальну допомогу Україні, а також підтримують діяльність окремих громадянських організацій. Серед них «Народний фонд допомоги Україні», «Фонд допомоги дітям Чорнобиля».
Тепер у США за даними соціально-демографічних досліджень українці становлять близько 0,5% усього населення. Значну частину становили емігранти із Західної України.
За даними демографічних досліджень українською мовою розмовляють близько 25% американських українців. Серед американський українців спостерігається високий процент людей з вищою освітою. Українську мову викладають у 28 коледжах і університетах. На початку ХХ ст.
(1909 р.) у США нараховувалось 470 тис. Українців, у 1914 р. — близько 500 тис. Тепер майже 90% американських українців живе в містах — 20,6% з них працює в промисловості, організації фінансів і в торгівлі, 13% - в армії, 12% - у школах, 11,5% - у закладах охорони здоров’я. Канада Канада займає друге місце у світі за чисельністю українців — за оцінюванням у 1989 р. Близько 1 млн.
За кількістю канадських українців займає 5 місце. На українців припадає 4% усього населення Канади. Перші українські іммігранти були жителі села Небилів Калузького повіту. Масова імміграція українців в Канаду почалась з 1896 р. За 1891−1914 рр. Їх прибуло туди близько 150 тис. Головні райони населення канадських українців знаходились на півдні, поблизу кордону зі США.
У Канаді встановлено пам’ятник київському князю Володимиру Маркіяну Шашкевичу, Тарасу Шевченко, Лесі Українці, В. Стефанику, І. Символом української громади в Канаді стала величезна 20-метрова писанка в Вегревілі. Українців навчаються майже в 100 університетах Канади і 200 коледжах. Українська мова викладається в 28 університетах. Аргентина В 1897 р.
Вперше почали прибувати і оселятись в північному районі Аргентини, емігрували зі Східної Галичини. Збереглися відомості, що 27 серпня 1897 р. Прибули в Апостоле (провінцію Місійонес) 12 українських родин — вихідців з Передкарпаття (Тлумацкього району, Івано-Франківської обл.). Загальна кількість аргентинських українців становить близько 220−250 тис. Вони переважно розселені в північній провінції, у столиці та провінції Буенос-Айрес, Місістонес, Чако, Мандола і в основному займались землеробством.
Бразилія Перші українські поселення були — родина Миколи Морозова із Золочівщини на Львівщині (1872 р.). Основна частина (85%) бразилійських українців живе в штаті Парана. Українці тут зайняті переважно сільським господарством. У штаті діє 210 греко-католицьких і 6 православних українських церков. Українську мову викладають у 4 світських школах, у кількох духовних коледжах і семінаріях.
Парагвай та Уругвай Найінтенсивніше імміграційні процеси українського населення в ці країни припали на перше десятиріччя після першої світової війни. На сьогодні чисельність українців і осіб українського походження Парагваю оцінювались в 12 тис. Перші поселенці українців походили приблизно в Парагваї наприкінці 20-х рр. Вперше сюди почали прибувати переселенці переважно із Західної Волині та Західного Полісся, а також зі Східної Галичини. Польща Основна частина українського населення живе у Варшаві. Українців, близько 3 тис.
У Польщі живе 300−600 тис. Румунія Населення українців становить 250−300 тис.
Найбільше українського населення живе в північній частині країни, поблизу кордону з Україною. Тут нараховується понад 110 тис. Українців і членів змішаних українсько-румунських сімей. Центрами значного зосередження українців є Бухарест, Сату-Маре. Встановлено прямі зв’язки українських громадян Румунії з Україною. Деякі навчальні заклади Львівської та Івано-Франківської області почали підготовку спеціалістів для українських шкіл в Румунії. Першими румунськими студентами на Львівщині та Івано-Франківщині стали відповідно майже 30−40 вихованців ліцеїв з Мармарощини.
Чехія і Словаччина Більшість українців живе в Словаччині, де вони становлять біля 0,9% усього населення. Частка українців в Чехії була значно меншою — 0,2%. Головний район розселення українців є Пряшівщина — заселена українцями східної області Словаччини. В Чехії і Словаччині було 298 українських шкіл, в тому числі 3 гімназії, одна вчительська семінарія. Після процесу словакізації українських шкіл, їх залишилось тільки 57, з них — 7 середніх. У Празькому, Братиславському університетах працюють кафедри української мови. Останніми роками значно почала зростати кількість українців, які претендують в цих країнах на місце постійного проживання.
Франція Більшість переселенців зі Східної Галичини. Важливим осередком українського національно-культурного і наукового життя став Париж. Тут нараховано 6,5 тис. Переважно міське населення. В сільському господарстві зайнято близько 15% українців. Англія Українські емігранти з’явились в 1893 р.
Найінтенсивніша була еміграція з України наприкінці 50-х рр. — на початку 60 рр. Зараз в Англії нараховано близько 35 тис. Інші країни, до яких емігрували українці в незначних кількостях були: Іспанія, Данія, Норвегія, Швейцарія, Голландія, Австрія, Сірія, Ліван, Єгипет, Марокко.
Реферат: Українська діаспора Название: Українська діаспора Раздел: Тип: реферат Добавлен 21:18:14 28 ноября 2005 Просмотров: 1220 Комментариев: 3 Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно ВСТУП Українська діаспора являє собою досить численну групу - більш 7 млн. Українців проживають у колишніх радянських республіках і до 5 млн. у далекому зарубіжжі. У Східній Словаччині живуть русини, у Польщі після насильницьких виселень і розселень - сильно асимільовані українці, у Білорусії - украинці-поліщуки. Українська діаспора є в Канаді, США і т.д. Загальна чисельність російських українців складає 4 379 690 чоловік.
Найбільше число українців проживає на Кубані (до 47%), у Тюменській області - до 800 тис., у Воронезькій, Брянській, Омській областях, Ставропольському і Приморському краях. У Молдові проживають 600,4 тис. Українців, що складає 13,8% населення республіки. У Росії є культурна автономія українців на чолі з Руденко-Десняком (керівництво автономії займає праволіберальні позиції, а сам Руденко-Десняк у 1995 році балотувався в Державну думу РФ за списком 'Демократичний вибір Росії - Об'єднані демократи'). У 1991 році уряд Республіки Молдова прийняв постанову 'Про заходи для забезпечення розвитку української національної культури в республіці', а також здійснило ряд кроків для забезпечення мирного вирішення придністровського конфлікту, але проте питання про українське населення в Молдові виникає практично на всіх переговорах міждержавного рівня.
У Білорусі питання про збереження етнічності українців-поліщуків також поставлений на державному рівні. Українська діаспора в Польщі не так велика і складає близько 300 тис.
Українські діаспори є також у Східній Словаччині і Румунії. У країнах далекого зарубіжжя українські діаспори існують у Канаді (більш 1 млн. Чоловік), США, Великобританії і Німеччині, у даний момент українська громада організовується в Еквадору. З найбільш великих організацій української діаспори можна відзначити Український державницький фронт (Великобританія), Український державницький фронт країн Бенілюксу, Європейський конгрес українців, Лігу українців і Лігу українок Канади, українсько-американську організацію 'Воля'. Політичною організацією, найбільше тісно зв'язаної з українською діаспорою на Заході, є КУН (Конгрес українських націоналістів). Його очолює Ярослава Стецько, що до свого повернення в Україну вважалася одним з лідерів діаспори. Також з діаспорою зв'язаний ще ряд менш значних правонаціоналістичних партій.
Українська влада покладала особливі надії на українців далекого зарубіжжя в перші роки становлення української державності. Орієнтація на діаспору в основному відстоювалася західноукраїнською політичною елітою, що прийшла до управлінських важелів і практично контролювала міжнародну діяльність, духовне і культурне життя країни. Однак надії на значні інвестиції, приплив західних капіталів в українську економіку не виправдалися через економічну і політичну слабість української діаспори. У той же час слід зазначити, що досить багато зроблено на засоби української діаспори: відкриті посольства і представництва України, зроблена гуманітарна допомога, особливо навчальною літературою і медикаментами і т.д. Україна здійснює політику у відношенні своєї діаспори, дотримуючи принципу недоторканності границь і цілісності держав.
На жаль, на сьогоднішній день українська держава не має достатніх фінансових засобів, щоб задовольнити всі прохання, що надходять від українського населення зарубіжжя, про повернення в Україну. Чотири хвилі української еміграції Українська діаспора відрізняється від діаспор інших народів тим, що вона не мала повнокровних зв'язків із Батьківщиною. Вона існувала не лише в географічній, а й у культурній, політичній і, навіть, родинній ізоляції від рідного краю.
Мало того, радянська влада змальовувала образ діаспори як ворожої сили, яка бажає лиха українському народові. Та попри все це, діаспора жила Україною, діаспора виховувала дітей на українських ідеях, діаспора мріяла про незалежну Україну. Традиційно історики розглядають чотири хвилі української діаспори. І хвиля 1861-й вважається роком початку масової імміграції українців, яка тривала до 1914 року і привела за океан понад 180 тисяч українців.
Переважну більшість становили вихідці з Галичини, Буковини та Закарпаття - земель, що входили до складу Австро-Угорської імперії. Вони осіли в основному у степах Західної Канади, де потрібні були хлібороби і дешева робоча сила, а також лісоруби й шахтарі. Головні причини виїзду за океан - перенаселення, безземелля й безробіття. Людей приваблювала обіцянка канадського уряду надати 64 гектари землі за 10 доларів. Щоб отримати сертифікат на підтвердження власності, потрібно було викорчувати, виорати і засіяти 14 гектарів упродовж трьох років.
Одночасно належало збудувати хату і мешкати на своїй ділянці. В іншому разі іммігранти втрачали право на землю. Більшість із них приїжджали цілими родинами.
Селилися компактно, отож мали змогу зберегти свою мову традиції, та обряди. Усюди виростали православні та греко-католицькі церкви, народні доми і читальні 'Просвіти'.
Основна маса іммігрантів не вміла читати і писати. Але вони були національно свідомими і віруючими людьми. Заснували українські школи для дітей. 1907 року побачила світ перша українська газета в Канаді - 'Червоний прапор', 1910- го українські вчителі почали видавати часопис 'Український голос', який і досі виходить у Вінніпегу.
Канадський уряд пішов назустріч іммігрантам: створив на їхнє прохання двомовні англо-українські школи, які діяли до 1914 року. Нині за океаном відзначають великий внесок перших українських поселенців у розбудову Канади. Вони розорали сотні тисяч гектарів цілини для вирощування ярої пшениці (урожайнішу озиму в континентальному кліматі не сіють). Іммігранти привезли із собою українську пшеницю, яка була схрещена з канадською. Оскільки новий сорт дозрівав за 88 днів, то запобігав вимерзанню, отож спричинив економічний бум у Канаді наприкінці ХІХ століття.
Першу хвилю імміграції називають трудовою. ІІ хвиля Після перерви, викликаної першою світовою війною, з 1920-го по 1930 рік за кордон ринула друга хвиля українських емігрантів. Ця хвиля отримала назву політичної імміграції. Цього разу Батьківщину покинули не тільки селяни, а й робітники, представники інтелігенції, ветерани армії Української Народної Республіки. Після розпаду Австро-Угорської імперії Галичина була окупована Польщею, Буковина - Румунією, а Закарпаття - Чехословаччиною. Тут також українців спіткали тяжкі економічні умови, які ще не раз призводили до масового виїзду за океан.
З цією, другою хвилею, прибуло понад 67 тисяч чоловік. Вони оселилися не лише у степах Західної Канади, а й у великих промислових містах східної частини країни, де знаходили роботу на фабриках і заводах.
Близько 200-250 тисяч українців опинилися у Західній Німеччині, втікаючи від радянської окупації. За сім років вони оформилися в таборах для 'переміщених осіб' в окрему спільноту. Своєрідна держава в державі. Виникли таборові школи, майстерні, кооперативи, університет, преса. Розвивалася література, образотворче мистецтво, засновувалися політичні організації. У різних країнах Європи залишилося близько 80 тисяч українців. Усі решта іммігрували до США, Канади, менше - в Південну Америку та Австралію.
Це були люди переважно молодшого та середнього віку, які пройшли крізь горнило боротьби і належали до інтелігенції. Це призвело до створення в діаспорі дуже динамічної структури, яка охоплювала все: від спортивного життя до літературних гуртків та видань. Частково активна українська громада охопила і попередні генерації іммігрантів. Велику роль тут відіграли національні церкви - Українська православна й Українська греко-католицька зі своїми метрополіями, єпархіями, владиками, семінаріями. ІІІ хвиля Починаючи з 1947 року, Канада ще тільки раз відчиняла двері для імміграції з Європи. Тоді сотні тисяч українців перебували в таборах для біженців та військовополонених у Німеччині, Австрії, Бельгії, Великій Британії. Серед них було чимало 'остарбайтерів' - людей, вивезених з України під час другої світової війни на примусові роботи в нацистську Німеччину; значну частину становили колишні вояки УНА, ветерани української дивізії 'Галичина', яким вдалося прорватися на Захід й уникнути ліквідації радянськими спецслужбами.
Українська Діаспора В Канаді Та Сша Реферат
Після закінчення війни більшість із них категорично відмовилася повертатися на батьківщину. Ще свіжі були в їхній пам'яті великий голодомор 1932-1933-го років, і сталінські чистки 1937-1939 років, в яких загинули мільйони українських людей. Емігрантів третьої хвилі української імміграції канадський уряд вважав політичними біженцями. Серед них було багато біженців із Східної України.
Власне третя хвиля тривала з 1947-го по 1953 рік. Упродовж цього короткого часу до Канади приїхали 37 тисяч українських іммігрантів, а у Сполучені Штати Америки - 180 тисяч. Цього разу серед прибульців була велика кількість інтелігенції та науковців. Вони сприяли розквітові українського політичного, громадського, культурного та релігійного життя в діаспорі. Цих іммігрантів об'єднувала відданість ідеї незалежності України й відновлення української суверенної держави.
Вони постійно виступали проти русифікації української мови і культури. Різко протестували проти ув'язнення чи фізичного нищення українських дисидентів. Водночас радянська влада гостро виступала проти представників цієї української діаспори, називала їх зрадниками батьківщини, фашистами.
Українська діаспора створила в Канаді сильну громадську та релігійну спільноту - Конгрес українців Канади, який є членом Світового конгресу українців. ІV хвиля А з 1980 року почали приїжджати в Канаду представники четвертої хвилі українських іммігрантів. Спочатку прибули майже 10 тисяч українців із Польщі. А під час горбачовської відлиги чимало українців скористалися можливістю відвідати родичів у Канаді. Багато хто з них задекларував себе біженцем і залишився за океаном. Після того як Україна стала незалежною, Канада не надає українським іммігрантам статусу біженців.
Воно й зрозуміло: тепер українці можуть легально виїжджати за океан, якщо задовольнять вимоги канадської імміграційної служби. Посольство цієї країни в Києві інформує: із 1985-го по 2000 рік за океан прибуло з України майже 30 тисяч іммігрантів. Четверта хвиля дуже відрізняється від трьох попередніх. Більшість людей подалися в дорогу через скрутні економічні умови, що настали після розвалу Радянського Союзу. Основна їх маса має вищу освіту, або технічну спеціальність, володіє англійською мовою, що дає змогу знайти роботу в Канаді. Ці прибульці намагаються одразу влитися в канадське суспільство і не знаходять спільної мови з представниками старої імміграції.
У багатьох із них світогляд залишився радянський, а їхня розмовна мова - російська. Ця четверта хвиля викликала шок у старої української діаспори, оскільки вона не очікувала такого байдужого ставлення до української мови, культури, традицій. Та, незважаючи на всі непорозуміння між поколіннями, нова імміграція поступово знаходить себе. Відроджується в неї любов до своєї мови і культури. Вона починає зближуватися зі старою імміграцією. Представники нової хвилі вже роблять поважний вклад в українське громадське й культурне життя в Канаді. Чимало нових іммігрантів працюють в українській спільноті в галузях освіти, культури, релігії, спорту та бізнесу.
Їх внесок не тільки зміцнює українську діаспору в Канаді, а й забезпечує її майбутність у ХХІ столітті. Розвиток української мови в діаспорі За різними оцінками нині за межами України проживає 11-20млн. Українців.Етнічні українські землі входили до складу різних держав: Російської імперії, Радянського Союзу, Австро-Угорської імперії, Польщі та ін.Цим пояснюється формування двох міграційних потоків і як наслідок двох діаспор – західної і східної.
Проживаючи за кордоном, мільйони наших земляків та їх нащадки в багатьох країнах зберегли в своєму середовищі національну культуру, мову, звичаї, українську самобутність.З перших роківnорганізованого громадського життя провідне місце в більшості друкованих виступів та висловлювань з приводу національного самозбереження посідають питання мови, чи не єдиної виразної ознаки, за якою можна було пізнавати “своїх” у чужорідному оточенні. Коли українці вперше прибули до Америки, багато хто з них вважав, що буде мати змогу заробити багато грошей і повернутися додому. Початок другої світової війни вніс зміни у ці плани і багатьом довелося залишитися у новій для них країні.Процес пристосування, через який їм довелося пройти, був складним і часто болючим.Щоб вижити за будь-яких умов, вони засновували свої церкви, відкривали школи, організації, а також культурні та освітні товариства.У боротьбі за пристосування до нової культури вони також послідовно зберігали вірність своїй рідній мові та культурі. Одним з головних елементів у збереженні еонічності є мова, й українські американці зуміли розвинути як неформальний, так і формальний механізм для підтримання мовних навичок.
Хоча найбільше важить тут мова родини, інші інститути, так само як і релігійні організації та церква, секулярні організації та братства також сприяють цьому значною мірою. Майже 90 відсотків українських католицьких і православних церков здійснюють хоча б одну службу українською, а токож церковно-слов’янською мовами. Це можна пояснити “напливом українських іммігрантів після 1945р.”, під час якого кількість україномовних в США зросла більш як в три рази за 20 років.
Українська спільнота у такий спосіб набувала необхідних знань в галузі української історії, літератури, мови, релігії і культури. У зв’язку із збільшенням потоку еміграції, постало питання про необхідність мати за рубежем українських вчителів у нових місцях поселення. Ця проблема не могла бути так просто розв’язаною, бо вчителів, які могли навчити дітей українській мові, літературі, історії бракувало навіть на батьківщині.Помітну роль у розвитку зв’язків України з українцями за кордоном зіграла церква.Важливу роль відіграли суспільні організації та читальні товариства, які організовували навчання та залучали до вивчення української мови.Важливого значення набуває виховання дітей в українській діаспорі. Плохо Средне Хорошо Отлично Комментарии: Спасибо, выручили!
Сделай паузу, студент, вот повеселись: Был студентом, ходил в университет только ради столовки. Теперь я там преподаю. Мотивация не изменилась.
Кстати, анекдот взят с chatanekdotov.ru Лопух 10:28:14 08 июля 2017 Где скачать еще рефератов? Здесь: letsdoit777.blogspot.com Евгений 07:33:04 19 марта 2016 Кто еще хочет зарабатывать от 9000 рублей в день 'Чистых Денег'? Узнайте как: business1777.blogspot.com! Cпециально для студентов! 22:05:25 28 ноября 2015.